На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала,

А хто стрічався на шляху зо мною,

Того я щирим серденьком вітала.

Леся Українка

25 лютого виповнюється 146 років

від дня народження видатної української письменниці

Лесі Українки.

Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, що ім'я їй Леся Українка. Життя Лесі Українки - це вічна легенда про мужність і мудрість, ніжність і титанічну незламність поетеси-жінки, рівної якій важко знайти у світовій літературі.

Леся Українка - одна з тих митців, завдяки яким українська література стала відома всьому світові. Вогонь поезій Лесі Українки палає уже понад століття. Це незгасимий вогонь таланту, справжнього, від Бога. Донька Прометея, як назвали її, несла вогонь своїх поезій, цю іскру Божу, за життя людям, несе її й сьогодні, устами нашими, її потомків. То ж нехай звучить серед нас слово Лесі і слово про Лесю, як шана наша пам'яті  її великій.

Ні! Я жива!

Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає!

Леся Українка

Творчість Лесі Українки багата й різноманітна. Її поезія свідчить про велику любов до рідної землі, вболівання за долю свого народу.

 І в дитинстві, і вже ставши відомою поетесою, Леся Українка над усе любила багато читати. І вам, юні друзі, є чого навчитися як із віршів, так і з самого життя Лесі Українки.

Запрошуємо своїх читачів переглянути виставку-інсталяцію «Велика поетеса з Волині» та взяти участь у літературно-музичному святі «…Я в серці маю те, що не вмирає!»

МОВ ДЖЕРЕЛЬНА ВОДА, РІДНА МОВА МОЯ!

21 лютого представники всіх націй і народностей відзначають Міжнародний День рідної мови. У кожного народу є своя мова, і вона для нього – найрідніша. А для нас  найдорожчою  є наша поетична, пісенна, щира, добра і натхненна українська мова.  З нагоди  цієї дати в бібліотеці підготовлена книжкова виставка «Душа народу бринить у слові», яка познайомить учнів з походженням української мови, з творами українських  письменників. Також до уваги читачів була запропонована презентація - огляд «Мовні багатства на сторінках книжок» . Вона допомогла краще познайомитися з творами, які знаходяться у фонді бібліотеки.

Слава героям Небесної Сотні!

20 лютого ми вшановуємо пам'ять Героїв Небесної Сотні, які загинули під час подій на Майдані 18-20 лютого 2014 року, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

Події останніх місяців 2013 і початку 2014 року перетворилися на справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих душі нашого народу. Звичайні люди, мирні громадяни вийшли на Євромайдан, щоб відстояти своє право на краще життя. На очах у всього світу, у центрі Києва - Європейській столиці - цинічно розстрілювали беззбройних людей: студентів, викладачів, художників, фермерів, журналістів, робочих... Вони вийшли на мирний протест.

Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість із них - молодь. Ті, що тільки починали жити. В історію України вони увійшли як Небесна Сотня. Їх ховали під вигуки українців "Слава героям, Герої не вмирають!

З Днем святого Валентина!

Історія Дня святого Валентина дуже давня. Існує кілька легенд про те, ким же був святий Валентин і як з’явилося свято всіх закоханих.

Згідно з одним з найпоширеніших переказів, Валентин був простим християнським священиком і жив в епоху Римської імперії. Він був молодим гарним хлопцем, мав добре та відкрите серце і ніколи не відмовляв у допомозі.

Валентин застав часи імператора Клавдія Другого, який видав указ про заборону одруження всім римським легіонерам. Правитель вважав, що таким чином воїни не думатимуть про дружин і дітей, а все життя присвятять доблесному служінню на благо імперії.

Але справжнє кохання неможливо заборонити будь-яким законом, тому солдати вінчалися зі своїми обранницями таємно. Допомагав їм у цьому ніхто інший як Валентин. Слава про нього рознеслася по всьому Риму і скоро Валентина взяли під варту.

За однією версією, в ув’язненні у нього закохалася дочка тюремника, за іншою – сам Валентин мав до неї почуття. Але, так чи інакше, дівчина була сліпа та лише завдяки молитвам священика прозріла. Незважаючи на це, 14 лютого він все ж був страчений. Інша легенда свідчить, що Валентин був єпископом у місті Інтерамна та також був вбитий за наказом імператора того ж дня.

Через роки він був канонізований католицькою церквою, а у 496 році римський Папа Геласіус (Pope Gelasius I) оголосив 14 лютого Днем святого Валентина.

"Чорний тюльпан" цвіте в  Острозі

 

Линуть в безвість роки від тієї війни...
Але пам'ять не меркне, не в'яне.
Не діждались батьки... Де ви, наші сини?
Як вам спиться у "Чорних тюльпанах"?

Під час афганської війни за чужі гріхи були принесені в жертву молоді хлопці Острожчини, імена яких викарбувані на кам’яних плитах монументу. В середині хреста знаходиться фігура воїна з піднятим догори обличчям. Оповита полум’ям війни, яке одночасно символізує «чорний тюльпан». На обличчі частково відображена жага спілкування з Всевишнім в пошуку відповідей на безліч запитань «чому»?

Складний шлях від миру до війни, але ще складніший - шлях назад. 28 років тому, 15 лютого 1989 року, остання колона радянських військ була виведена з Афганістану. Таким чином закінчилась більш ніж дев`ятирічна військова інтервенція Радянського Союзу в сусідню державу. Захищати революцію у «братській» країні 1979 року були направлені понад 150 тисяч українців. Більше трьох тисяч з них загинули під час цієї війни, сім тисяч повернулися в Україну інвалідами, близько 2 тисяч вважаються полоненими і без вісті зниклими. Уже вдома, від ран і хвороб  померли більше 4 тисяч українських «афганців». Ця війна зламала життя багатьом молодим хлопцям. Незважаючи ні на що, вони чесно виконували свій громадянський обов’язок, залишалися вірними присязі до кінця.

Їм випало жити - так кажуть про тих, хто повернувся до рідного дому. Вони пройшли пекло війни Афганістану, вони не поповнили списки загиблих, вони і є тією пам'яттю, що пише історію.

В цей день ми розділяємо весь біль втрати з тими, хто втратив на цій війні своїх близьких і віддаємо шану всім учасникам афганських подій.

Сад душі Лідії Спаської
1910-2000 р.р.

7 лютого в Острозькій загальноосвітній школі І–ІІІ ст. №1 ст. №1 відбулася зустріч із старшим науковим співробітником Державного історико-культурного заповідника м. Острога Людмилою Леонідівною Козловською. У ході зустрічі була презентована виставка картин місцевої художниці Лідії Спаської. Учні з захопленням переглянули виставку мисткині, фільм-презентацію про її творчість.

Дізналися, що Лідія Спаська – одне з яскравих імен у славній когорті видатних митців Острожчини. Саме її обрав Господь просвітителькою віри християнської серед атеїстично налаштованого комуністичного оточення.  З натхненням і ревністю віддавала себе художниця сакральному мистецтву. Її творчість будить душу людини, відкриваючи для неї безкраї обрії в прагненні до вічного.    

Мистецтво для художниці Лідії Спаської завжди було духовним осердям, захисним оберегом, що дало змогу вистояти їй в складних умовах життя. Якщо давати загалом характеристику творчості художниці — її можна було б знайти в категоріях: ліризм, камерність, «жіночість». Ці категорії невід’ємні від образу Лідії Спаської — художника і людини.

Що б не малювала художниця - ікону, портрет, історичне полотно чи букет квітів - у кожному її творі відчувається чуйна поетична душа та високий професіоналізм митця.

     Її мистецтво, проникнуте добротою і любов'ю, підіймає над буденними мізерними проблемами життя, розкриває духовні цінності, у яких є вищий сенс існування. Воно будить душу люди­ни, відкриваючи для неї безкраї обрії в прагненні до нескінченного.

Твори Лідії Спаської – світла й поетична сторінка в історії нашого мистецтва.

 Бібліоману на замітку

Література про Л. І. Спаську

Бобровницька Т. Талант у гармонії з совістю [Про митця великої волі і нелегкої долі з Острога художницю Л.І.Спаську]// Життя і слово. - 2003. - 16 серп.

Бондарчук Я. Лідія Спаська [Про художницю Л. І. Спаську, яка в кінці 40-х рр. ХХ ст. поселилась в Острозі і працювала в Острозькому музеї]// Острозькі просвітники XVI-XX ст. - Острог, 2000. - С. 296 - 301.

Бондарчук Я. Острозька художниця Лідія Іванівна Спаська// Матеріали VI Острозької конференції «Острог на порозі 900-річчя».- Острог, 1995.- с. 19-21

Бондарчук Я. «Розбудити душу людини»[Про художницю Л. І. Спаську]// Життя і слово.-1995.- 5 квіт.

Гладуненко О. А квітів хотілося б побачити більше [Про виставку робіт художниці з Острога Л.І.Спаської]// Вільне слово. - 2002. - 14 серп.

Картини місцевої художниці[Л. Спаська]//Черв. прапор.- 1953.- 23,25 груд.

Козловська Л. Лідія Спаська - митець від Бога: До 95- річчя з дня народж. худож.[з Острога]// Замкова гора. - 2005. - №15.- 9 квіт.

Козловська Л. Лідія Іванівна Спаська: До 100-річчя з дня народження//Життя і слово.- 2010.- 10 квіт.

Козловська Л. Оживає душа в картинах: До 100-річчя з народження Л. І. Спаської// Замкова гора.- 2010.- 3 квіт.

Козловська Л. Оживає душа у картинах [Про виставку робіт талановитої острозької художниці Л.І.Спаської в Державному історико-культурному заповіднику м. Острога, як пам'ять про її життєвий і творчий шлях]//Замкова гора. - 2002 . -10 серп.

Кохан В. Конкурс в Академії[ на кращий портрет Гальшки княжни Острозької, однієї з фундаторів Острозької академії. Першу премію отримала Л. Спаська]//Вісті Рівненщини.- 1998.- 6 лют.

Маєвський І. Талант непідвладний літам [Художниця з Острога Л. Спаська]// Зоря комунізму.- 1984.- 22 берез.

Мочерняк І. Лідія Спаська – яскрава сторінка історії Острога [Про відкриття меморіальної дошки Лідії Спаської в Острозі]//Замкова гора.- 2010.- №15.- 17 квіт.

Пащук И. Что на сердце легко [О творчестве самодеятельной художницы из Острога Л. Спаской]// Рабочая газ.-1989.-9 апр.

Руцький М. «Мені є про що розповісти»[Творчий портрет художниці Л. Спаської]// Зоря комунізму.- 1989.- 11 квіт.

Черенюк М. Обереги мистецтва Лідії Спаської: До 90-річчя майстрині// Вітчизна.- 2001.- № 3-4.- с. 158-160